Калькулятор підмереж

Від довжини префікса до блоку адрес

У записі CIDR число після скісної риски показує, скільки перших бітів визначають мережу; решта нумерують хости. У /24 лишається 8 бітів для хостів, тож блок містить 2^8 = 256 адрес. Кожен біт, відданий мережі, зменшує блок удвічі, а кожен біт, повернутий хостам, подвоює його. Звідси розміри, які варто запам’ятати: /30 — це 4 адреси, /29 — 8, /28 — 16, /27 — 32, /26 — 64, /25 — 128, /24 — 256, /23 — 512, /22 — 1 024, /20 — 4 096.

Дві адреси у звичайній підмережі не призначені для хостів: перша є адресою мережі, остання — широкомовною (broadcast). Тому в /26 усього 64 адреси, з яких 62 доступні хостам, маска — 255.255.255.192, а wildcard-маска — 0.0.0.63. Винятків два: /31 дає дві доступні адреси на лінії «точка — точка» за RFC 3021, а /32 позначає один хост.

Приклад з адресою хоста

Введіть 10.20.30.77/26. Розмір блока — 64, тож блоки в останньому октеті починаються з 0, 64, 128 і 192. Адреса 77 потрапляє в блок, що починається з 64. Калькулятор покаже мережу 10.20.30.64, broadcast 10.20.30.127 і діапазон хостів від 10.20.30.65 до 10.20.30.126. Вставляти можна будь-яку адресу хоста, а не лише адресу мережі: інструмент сам відкине зайві біти й знайде потрібний блок. Це найшвидший спосіб дізнатися, чи в одній підмережі дві машини: порівнюйте адреси мереж, а не останні октети.

Як розумно поділити мережу

Щоб розбити 192.168.10.0/24 на чотири рівні сегменти, перейдіть на /26 і крокуйте по 64: 192.168.10.0, .64, .128 і .192. Якщо потреби різні, спершу виділяйте найбільший блок і вирівнюйте кожен за його розміром: /26 може починатися лише з числа, кратного 64. /27 для 20 хостів (30 доступних) і дві /28 для серверів та керування (по 14 доступних) вміщаються із запасом:

• 192.168.10.0/27 для користувачів, 30 доступних
• 192.168.10.32/28 для серверів, 14 доступних
• 192.168.10.48/28 для керування, 14 доступних
• 192.168.10.64 і далі лишаються вільними на зростання

Діапазони, що трапляються постійно

Приватні блоки — це 10.0.0.0/8, 172.16.0.0/12 (тобто від 172.16.0.0 до 172.31.255.255; тут часто помиляються, читаючи його як 172.0.0.0/8) і 192.168.0.0/16. Carrier-grade NAT використовує 100.64.0.0/10, а 169.254.0.0/16 — це link-local: діапазон, який машина призначає собі сама, коли DHCP не відповідає. Хмарні мережі забирають із кожної підмережі ще більше адрес на початку й наприкінці: AWS і Azure резервують по п’ять адрес на підмережу, тож у /28 із 16 адрес на практиці доступні 11.

Wildcard-маска — це маска підмережі навиворіт; вона зустрічається в списках доступу маршрутизаторів та в командах network для OSPF. Правило 10.20.30.0 0.0.0.63 описує той самий блок, що й 10.20.30.0/26.

Правила брандмауера й моніторинг

Калькулятор підмереж стає в пригоді, коли ви складаєте білий список (allow-list). Чекери Tenium підключаються з невеликого набору фіксованих адрес, які наведено на сторінці IP-адрес чекерів і у вигляді JSON; додавати кожну як /32 зрозуміліше, ніж вгадувати ширші блоки, а широкий блок відкриває правило для сусідів, яких ви не планували. Якщо правило, що виглядає правильним, не працює, порахуйте блок, який воно насправді охоплює. Типовий симптом — монітор, який раптом починає видавати таймаут після зміни security group; моніторинг портів відрізняє заблоковане з’єднання («таймаут») від закритого порту («відмова»).

Інструмент працює лише з IPv4. Рядок «Клас IP» — історична позначка: CIDR замінив класову адресацію ще в 1990-х, і клас нічого не каже про справжній префікс. IPv6 використовує ту саму ідею префікса, але зі 128 бітами, і /64 — стандартний розмір однієї локальної мережі.